Листя довжиною 10—15 см, зібране у витончену розетку, що сягає 8— 10 см у діаметрі.
Геліамфори зустрічаются на території Венесуели, Брізилії та Гвіани, де ростуть на важкодоступних пісчанистих плато на висотах 1000-3000 м над рівнем моря.
Сімейство: Геліамфори є еволюціонованими родичами сарраценій.
Полив: Геліамфори вологолюбні рослини. Влітку їх поливають кожен день під корінь, щоб вода не попадала в глечики. Взимку полив зменшують до 2-3 разів на тиждень. Вода для поливу повинна бути м'якою.
Температура: не нижче 16-17С та не вище 27-28С. Треба, щоб нічна температура була нижчою за денну.
Освітлення: дуже яскраве, сонячне. Інтенсивне світло робить забарвлення геліамфор більш насиченим.
Вологість повітря: геліамфори дуже вологолюбні. Треба забезпечити їм "тропічне вікно". В іншому випадку повітря навколо геліамфори обприскують декілька разів на день.
Для субстрату використовують суміш живого сфагнуму й грубозернистого піску, який можна замінити вермикулітом. Підживлюють дуже обережно, використовуючи добриво для кактусів і розбавляючи його в 3— 4 рази.
Геліамфору атакують щитівки, борошнисті червеці і попелиці. Відомі випадки ураження представниками p. Botrytis. Однак застосовувати в такому випадку бенлат та інші мідні препарати не рекомендується, тому що може загинути сфагнум.
Розмножують геліамфору розподілом дорослих рослин, листовими черешками, для чого від рослини відокремлюють 2—3 старих глечики. Найкраще це робити навесні, починаючи із квітня.
Поделиться с друзьями: