Молодило

Молодило (лат. Sempervivum) — рід сукулентих рослин в родині товстолисті (Crassulaceae). 
Молодило росте як скупчення багаторічних, вічнозелених, соковитих рослин. Розмір сферичниої або напівсферичної розетки листя — від 0,5 см у Sempervivum arachnoideum або globiferum і до 22 см у Sempervivum tectorum Grandiflorum, але в основному 3-6 см. Під час цвітіння молодило випускає квітконіс розміром від 3 см (Sempervivum minutum) до 50 см (Sempervivum tectorum) у висоту, але зазвичай від семи до двадцяти сантиметрів у висоту.

Розрізняють близько 40 видів та біля 3000 сортів. Серед них є і такі, що успішно зимують у наших умовах. Це молодило, котре, крім латинської назви «завжди живий», має ще й народні назви – «кам’яна троянда» і «заяча капуста». Вони досить точно характеризують цю незвичайну рослину. Французи називають її «бородою Юпітера», англійці — «квочкою з курчатами». І це справді так.

Батьківщина молодила – гори Південної та Центральної Європи, Кавказу та Малої Азії. Молодило, як і всі сукуленти, справжній спартанець: його не лякає літня спека, не потребує зимового вкриття, стійко витримує всі примхи погоди. Найкомфортніше рослина почувається на сонячних місцях та бідних супіщаних, багатих вапном, добре дренованих ґрунтах. За таких умов молодило утворює прекрасний килим з «кам’яних троянд».

Головний ворог молодила – надлишок вологи. Особливо небезпечна вона взимку: накопичується в розетках рослин і може призвести до їх загибелі. У зв’язку з цим, деякі спеціалісти рекомендують робити на зиму сухі укриття. Щоправда, звичайні укривні матеріали: хвоя, листя і стебла кукурудзи – призводять до випрівання рослин.

Молодило кровельне – найпопулярніший вид у квітникарів. У давній Європі цими рослинами засаджували покрівлі будинків, аби захистити їх від ударів блискавки. Звідси й така назва. Цей вид став первинним матеріалом для селекціонерів: на його основі виведено багато сортів різних кольорів. Розетки у молодила можуть бути чисто-зеленими, голубими, темно- фіолетовими. Існують сорти з двокольоровим листям: рожево-пурпуровим, зеленим з червоними кінчиками. З кожним роком з’являються все нові і нові сорти з різноманітними відтінками.

Розмножують молодило дочірніми розетками і досить рідко насінням. Більшість видів молодила – монокарпіки, тобто цвітуть лише один раз у житті: після достигання насіння материнська розетка відмирає. Але це не страшно, до того часу навколо неї утворюються багаточисельні дітки. А ось посадка дочірніх розеток зводиться до того, що їх акуратно розкладають на перекопаний грунт і притискають. Краще це робити восени або весною.