Рео

Сімействокоммелінових.

Батьківщина — вологі тропічні ліси Мексики, Антильських островів. Рео близький родич традесканції, хоча зовні ці рослини зовсім не схожі. 

Рід Рео включає тільки один вид, що поширений як кімнатна рослина 

Рео покривальчате Rhoeo spathacea або Рео строкате Rhoeo discolor — трав'яниста коренева рослина з коротким м'ясистим прямостоячим стеблом, від якого відходять щільно посаджені один на один листки лінійно-ланцетної форми темно-зеленого кольору, знизу червоно-фіолетові, довжиною близько 30 см. Є форма "Rhoeo spathacea Vittata" з листками, покритими жовтими смугами зверху й пурпурово-червоні знизу. 

З віком нижнє листя Рео відмирає, а верхнє листя ніби утворює розетку, через що рео часто плутають із бромелієвими. Квітки рео білі й дрібні, зібрані в суцвіття на коротких квітконіжках. Суцвіття сховані усередині покривала, утвореного декількома фіолетовими листочками прицвітника. Цвітіння може відбуватися в будь-який час року. 

Температура: помірна, оптимально влітку близько 20-21°С. Зимовий мінімум 16°С.

Освітлення: Рео світлолюбне, притінення від прямих сонячних променів знадобиться тільки влітку в сонячні дні на південному вікні. Добре рео росте на східних і західних вікнах. 

Полив: рясний з весни до осені — ґрунт повинен бути увесь час вологий, узимку полив помірний — ґрунт повинен бути злегка вологий. Для поливу бажано використовувати теплу воду, особливо взимку. 

Добриво: з березня по серпень рео підгодовують добривом для кімнатних декоративно-листяних рослин через кожні два тижні. 

Вологість повітря: Рео любить дуже вологе повітря, тому листя регулярно обприскують, можна помістити рослину на піднос з мокрою галькою або керамзитом. 
Пересадження: щорічно навесні. Горщик для рео не повинен бути занадто глибоким. Ґрунт — 1 частина глинясто-дернової, 1 частина листової, 1 частина перегнійної, 1 частина торф'яної землі й 1 частина піску. Гарний дренаж обов'язковий. 

Розмноження: розподілом куща або вкоріненням бічних пагонів, зрізаних біля основи стебла.