Хурма, Жовтогаряче серце

Diospyros

Родина: ебенові.

Батьківщина: країни Південно-Східної Азії.

Назва роду пішла від тюркського слова «хурма», що означає «солодка, приємна». Незважаючи на те, що хурма — культура І частково листопадна, вона дуже цінується як декоративна й хар­чова рослина й вирощується в кімнатних умовах. Найбільш поширена в кімнатній культурі хурма східна, або південна (Diospyros Kaki) і ії численні сорти. Для культивування в умовах закритих приміщень найбільш придатними є сорти Хіакуме (Корольок), Чинебулі, Джиро, Зенджи-Мару та деякі інші.

Декоративність хурми залежить насамперед від краси її листя, квіток і плодів (мал. 115). Листя хурми велике, до 15 см завдовжки і 6-8 см завширшки, широкоовальне, трохи звужуєть­ся до вершини, темно-зелене, перед листопадом — червоне. Квітки великі, жовтувато-білі. Плоди великі, завдовжки 6-12 см і діаметром 12-18 см, масою від 200 до 300 г, темно-жовті або червоні, за формою нагадують серце. М'якоть світла або темна, солодка, містить 20-25 % цукру, вітаміни (зокрема С й А). органічні кислоти й інші цінні речовини. Плоди хурми вжива­ють в основному свіжими, а також сушеними й замороженими. З них роблять компоти й сиропи, у медицині використовують при лікуванні шлунково-кишкових захворювань, а м'якоттю ліку­ють фурункульозні рани.

Плоди хурми поліпшують апетит, знижують артеріальний тиск, заспокоюють нервову систему.

Догляд узимку

Як уже згадувалося вище, хурма — листопадна рослина, на зиму скидає листя. Коли це відбудеться, рослину можна роз­містити в приміщенні з низькою температурою, на рівні 3-5 °С. У таких температурних умовах рослина не має потреби в по­ливі, досить прикрити зверху ґрунт вологою тирсою або сфаг­новім мохом. Якщо ж умов з низькою температурою не вдаєть­ся створити, то рослину можна тримати й у теплих приміщен­нях.

Однак у цьому випадку необхідно постійно зволожувати ґрунт, а рослину часто обприскувати водою. Пересаджують хур­му раз на 2-3 роки. Те, що хурма на зимовий період скидає листя, не означає, що на 2—3 місяці рослина втрачає свої декоративні властивості. У цей час на рослині зберігаються яскраво-жовті плоди, що довго висять, додаючи інтер'єру приміщення екзотичності й неповторної елегантності.

Догляд навесні

Рослину починають підживлювати навесні, як тільки починає розпускатися листя. Для цього можна використовувати як міне­ральні, так і органічні добрива, що вносять через кожні 2 тижні.

Розмноження

Хурму розмножують насінним способом і щепленням (див. статтю про цитрусові) на сіянці хурми. Насіння в хурми вели­ке, його висівають навесні або восени в пісок чи суміш листяної землі й піску. Посуд з посівом зверху накривають прозорою плівкою або склом і ставлять у теплому освітленому місці. До­гляд за посівом зводиться до регулярного поливу. Коли сіянці досягнуть 30-40 см заввишки, їх пікірують по одному в горщики.

Кращою земляною сумішшю для вирощування хурми є зем­ляна суміш, яку готують з 2 частин дернової землі, 2 частин перегнійної та 1 частини листяної, з додаванням невеликої кількості піску й рогових стружок (або кісткового борошна).

Після того як стебла сіянців досягнуть 1 см у діаметрі, їх прищеплюють. Матеріал для щеплення беруть з рослини, яка добре плодоносить, бажаного сорту.